Вікові особливості

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ

Молодший шкільний вік

(7-13 років)

Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів

    Молодший шкільний вік охоплює вікові межі від 6-7 до 11 років. У цьому віці фізичний розвиток дитини відбувається відносно емоційно і рівномірно: збільшується життєва ємність легенів, зростає і серце, і діаметр кровоносних судин. Продовжується процес окостеніння кістяку, проте у хребті дитини ще багато хрящової тканини. Порушення санітарно-гігієнічних норм може призвести до викривлення хребта. Саме тому дорослим потрібно постійно слідкувати за поставою, ходою та позою при сидінні. У цьому віці процес окостеніння фалангів пальців та кисті руки ще не завершився, а тому виникають труднощі у виконанні точних дрібних рухів (при письмі). Саме тому не можна переобтяжувати дітей виконанням письмових завдань. У цьому віці швидко ростуть великі м’язи, а дрібні відстають у розвитку, саме тому дитину не можна перевантажувати письмовими завданнями. Їй набагато легше робити розмашисті рухи, аніж дрібні. У цьому віці збільшується вага головного мозку та продовжується удосконалення його аналітично-систематичної діяльності. У молодшому шкільному віці, у порівнянні з дошкільним віком, удосконалюються гальмівні процеси, проте збудження має приорітет над гальмуванням, тому діти схильні до імпульсивної поведінки.

Психологічна перебудова, пов’язана зі вступом дитини до школи

У першокласників при входженні у шкільне життя можуть виникати такі типи труднощів:

  • зміна режиму дня. Особливо важко тим дітям, які не відвідували дитячий садок. Завдання батьків та педагогів – розробити такий режим дня, який би не приводив до перевантаження дитини, постійно контролювати дотримання дитиною цього режиму ;
  • труднощі у взаєминах з ровесниками — найчастіше виникають у дітей, які не відвідували дитячий садок, чи відрізняються сором’язливістю, замкненістю або агресією в поведінці.

Особливості психічного розвитку дітей 6-річного віку

       Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку — навчанням у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція.

Молодший шкільний вік, як відомо, охоплює період життя дитини від 6—7 до 10—11 років. Основою для його визначення є час навчання дітей у початкових класах. Нижня межа цього вікового періоду (6—7 років) пов’язана з переходом до навчання як систематичної та цілеспрямованої діяльності. У перші його місяці ознаки дошкільного дитинства поєднуються з ознаками школяра. Часом це поєднання є досить суперечливим, що проявляється у невідповідності можливостей дитини вимогам життя, особливо вимогам школи і батьків. Дошкільний і молодший шкільний вік розділяє «симптом утрати безпосередності», який свідчить, що між бажанням щось зробити і самою діяльністю виникає новий момент — з’ясування, що дасть дитині конкретна діяльність. Цей симптом виявляється як внутрішня орієнтація в тому, який сенс може мати для малюка здійснення діяльності: задоволення чи незадоволення своїм місцем у стосунках із дорослим, іншими дітьми. Так уперше виникає емоційно-смислова орієнтувальна основа вчинку.

Характерні особливості навчальної діяльності молодших школярів

У молодшому шкільному віці провідною діяльністю виступає навчання. Коли дитина розпочинає учбову діяльність, у неї переважають утилітарні мотиви учіння. Під впливом вчителя у дитини починають розвиватись соціальні та пізнавальні мотиви учіння.

Динаміка формування пізнавальних інтересів:

  • позитивне ставлення дитини до факту вступу до школи;
  • ставлення до шкільного життя як до цікавої ситуації, як до гри(2-3 тижні);
  • формування у дитини інтересу до процесу виконання учбової діяльності;
  • формування інтересу до результату учбової діяльності; формування інтересу до змісту учбової діяльності.

Шляхи формування пізнавального інтересу у молодших школярів:

  • новизна навчального матеріалу (показ його практичної значущості, створення у дітей ефекту здивування);
  • активізація пізнавальної діяльності дитини через створення проблемних ситуацій;
  • врахування індивідуальних особливостей дитини.

Розвиток пізнавальних інтересів.

    Увага — у молодшому шкільному віці домінує мимовільна увага, але під впливом учіння інтенсивно розвивається довільна увага.

Властивості уваги: нестійка увага молодших школярів; діти відчувають значні труднощі у розподілі уваги на два види діяльності; молодші школярі відчувають труднощі і при переключені уваги з одного предмета на інший.

Сприймання у молодшому шкільному віці: домінує мимовільне сприймання, проте під впливом учіння розвивається довільне сприймання: спочатку сприймання першокласників іде на здійснення ними практичних дій з предметами. Дії з предметами є головною метою, а сприймання їх виступає засобом досягнення цієї мети. Наприкінці молодшого шкільного віку змінюється співвідношення між сприйманням та предметними діями.

Сприймання перетворюється на основну мету, а дії стають засобом досягнення цієї мети.

Вікові особливості сприймання: мала диференційованість сприймання (коли діти плутають схожі предмети); тісний зв’язок сприймання з практичними діями, зв’язок сприймання з емоціями.

Засоби розвитку сприймання: використання методу порівняння; виділення головного і суттєвого в об’єктах, які сприймаються дітьми; використання наочності та технічних засобів; словесний звіт про те, як вони сприйняли певні об’єкти; врахування вікових та індивідуальних особливостей сприймання.

         Пам’ять. На початку віку у дитини механічна та образна пам’ять.  Пам’ять молодших школярів протягом даного періоду має дві тенденції розвитку: посилення ролі смислової пам’яті у порівнянні з механічною; розвиток словесно-логічної пам’яті.

Засоби розвитку пам’яті: формування у дітей правильної установки на запам’ятовування матеріалу; навчання дітей здатності розрізнювати мнемічні завдання; навчання дітей прийомам смислового запам’ятовування.

Мислення. У молодшому шкільному віці на початок періоду домінує наочно-образне мислення, а під впливом учіння інтенсивно розвивається абстрактне мислення. Розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація. У дитини розвивається здатність використовувати певні предметні поняття та поняття відношень, такі якості мислення: критичність, раціональність, широта мислення, самостійність, творчий характер мислення.

Шляхи розвитку мислення: навчання дітей здатності виділяти головне і суттєве у матеріалі, який вивчається; використання творчих завдань; створення проблемних ситуацій; організація навчальних дискусій.

Уява. В 2-х основних напрямах: збільшення реалізму образів уяви; розвиток здатності дитини управляти процесами своєї уяви. У цьому віці розвивається як репродуктивна, так і творча уява.

Шляхи розвитку уяви: використання творчих завдань; використання творів літератури та мистецтва; використання позакласної та позашкільної роботи; врахування вікових та індивідуальних особливостей.

Мовлення. На початку віку у дітей домінує усне діалогічне мовлення. Під впливом учіння у дітей розвивається усне монологічне мовлення та писемне. Діти оволодівають лексичними, фонетичними та граматичними сторонами рідної мови. Засобом розвитку мовлення виступає використання різних видів словесної творчості, насамперед творів та переказів.

Розвиток особистості молодшого школяра.

      У молодших школярів ще зберігаються такі потреби:

  • потреба у рухах, яку потрібно задовольняти шляхом організації фізичних хвилинок на уроках, а також організовувати рухові ігри на перервах та після уроків;
  • потреба в ігровій діяльності, яку треба задовольняти шляхом організації ігрових моментів та ігрових уроків; потреба у зовнішньому вираженні під впливом учіння перетворюється у пізнавальну потребу.

Протягом молодшого шкільного віку відбуваються певні зміни потреб дитини. Збільшення духовних потреб, зміна співвідношення між матеріальним та духовними потребами. Потреби дитини стають більш усвідомленими, на основі потреб розвиваються мотиви поведінки та діяльності дитини, зокрема, її інтереси.

Вікові особливості інтересів молодших школярів: нестійкість інтересів; поверховий характер; тісний зв’язок з емоціями, тому досліджують безпосередньо інтереси.

    Моральна сфера.

У молодших школярів можуть спостерігатися такі види самооцінки за ступенем її адекватності:

  • діти зі стійкою завищеною самооцінкою (зарозумілість, зверхність, критичне ставлення до досягнень інших). З метою формування у них адекватної самооцінки потрібно здійснювати чітке висування вимог та об’єкт оцінювання досягнень дитини;
  • діти з адекватною самооцінкою (впевнені в своїх силах, знають, на що здатні) — підтвердити це реальними досягненнями. Метод заохочення та схвалення;
  • діти з нестійкою самооцінкою у сторону завищення або заниження. У молодшому шкільному віці немає дітей зі стійкою заниженою самооцінкою. Якщо діти часто демонструють невпевненість у своїх силах, нерішучість,
  • потрібно  використовувати прийом гарантованого успіху.

Емоційно-вольова сфера. Молодші школярі ще не вміють розуміти ні власні емоції та почуття, ні емоції та почуття інших людей, хоча у порівнянні з дошкільниками спостерігається певний прогрес у розвитку такої здатності. Молодші школярі відкриті і безпосередні у виявленні своїх емоцій та почуттів. Проте у порівнянні з дошкільниками, вміють краще отримувати і контролювати свої емоційні прояви. Діти схильні до імпульсивної поведінки, що породжено віковою слабкістю волі, проте під впливом учіння, трудової діяльності у дитини розвиваються певні вольові якості.

 Формування характеру. У молодших школярів характер знаходиться у стадії формування, тому досить легко прийняти за риси характеру тимчасові психічні стани дитини. Вікові особливості характеру: довірливість; безпосередність; відкритість; імпульсивність; схильність до наслідування. У зв’язку з розвитком схильності дітей до наслідування особливо важливим є приклад дорослого.

 Що робити, якщо дитина має проблеми в навчанні?

     Шановні батьки, якщо ви помітили, що ваша дитина:

  • пасивна в спілкуванні з навколишньою дійсністю та у пізнанні світу, часто навіть безпорадна;
  • до моменту початку навчання в школі виявляється менш підготовленою, ніж її однолітки (за умови, що з нею займалися);
  • має обмежені можливості свідомого засвоєння програмного матеріалу ( погано читає, робить багато помилок в письмових роботах, не може вивчити таблиці на додавання (віднімання), не використовує набуті знання на практиці);
  • погано орієнтується у просторі, часі тощо;
  • потребує постійного контролю з боку дорослих ( самостійно не виконує завдання, або виконує з великою кількістю помилок);
  • швидко втомлюється від навчання, неуважна;
  • некритична до власної поведінки, зовнішнього вигляду та інше.

Підлітіковий вік

(13 – 16 років)

Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка

         У підлітковому віці відбувається анатомо-фізіологічна перебудова організму, яка розпочинається з активного функціонування залоз внутрішньої секреції, насамперед, гіпофізу. Внаслідок функціонування цих залоз відбувається стрибок у рості, тобто інтенсивний розвиток тіла у довжину, причому тіло росте більш повільно, ніж кінцівки. А це порушує пропорційність зовнішнього вигляду підлітків. Інтенсивно розвиваються кістки лицьової частини черепу. Воно нагадує за своїми характеристиками обличчя дорослої людини. Продовжується процес окостеніння хребта, проте, у ньому ще багато хрящової тканини, що може призводити до його викривлень. У дівчаток кістки тазу завершують процес окостеніння близько 21 року, тому дівчаткам-підліткам не можна носити взуття на високих підборах і стрибати зі значної висоти — це може призвести до зміщення кісток тазу і до негативного впливу на статеву функцію. У цьому віці інтенсивно розвивається і м’язова система організму. У хлопчиків — за чоловічим типом, у дівчаток — за жіночим. У підлітків розпочинається статеве дозрівання і у них наприкінці віку починають з`являтися вторинні статеві ознаки, хоча завершення цього процесу лежить за межами даного вікового періоду.

У підлітковому віці серце росте швидше, ніж діаметр кровоносних судин, а тому спостерігаються вікові порушення серцево-судинної системи у вигляді запаморочення, серцебиття. У даний період відбувається перебудова моторних функцій організму — це призводить до втрати гармонійності рухів, рухи стають різкими, уривчастими, вуглуватими.

У зв’язку зі значними змінами у фізичного розвитку у підлітків виникає почуття дорослості — усвідомлення себе дорослим і прагнення брати учать у житті дорослих як рівноправний член цього життя. У зв’язку з процесом статевого дозрівання з’являється інтерес до протилежної статі, може виникати перша закоханість. Гостро переживають значні непривабливі зміни їхнього вигляду (категорично забороняються іронічні зауваження з приводу їхньої зовнішності).

Новоутворення підліткового віку

          Підлітковий вік характеризується такими специфічними новоутвореннями, як почуття дорослості, потреба у самоствердженні. Розвиток дорослості є процесом становлення готовності дитини до життя в суспільстві. Він передбачає засвоєння суспільних вимог до особистості, діяльності, стосунків і поведінки дорослих. Становлення дорослості відбувається по-різному. Підліток краще, ніж молодший школяр, розуміє себе, може аналізувати свої вчинки, хоч йому ще важко передбачати їх наслідки. Його поведінка більш осмислена, не така імпульсивна, як молодшого школяра, він краще володіє собою. Водночас у підлітків посилюється негативізм щодо будь-яких вимог дорослих, яскраво виявляються ознаки емансипації, намагання будь-що демонструвати свою незалежність.

Постійна взаємодія підлітка з однолітками породжує у нього прагнення зайняти належне місце серед них, що є одним із домінуючих мотивів поведінки та діяльності. Його потреба в самоствердженні настільки сильна, що задля визнання ровесниками підліток готовий поступитися своїми поглядами та переконаннями, здійснювати вчинки всупереч своїм моральним настановам. Вона спонукає так званих важких підлітків до порушень норм і правил поведінки. Втратити авторитет в очах друзів, відчути посягання на свою честь і гідність є найбільшою трагедією для підлітка, що може призвести навіть до суїциду (самогубства). Тому він бурхливо реагує на нетактовні зауваження дорослого у присутності друзів, вважаючи це приниженням своєї особистості.

Взаємовідносини підлітків та дорослих

Спілкування підлітка з дорослими.

       Підліток прагне діяти та виглядати як дорослий, мати його права і можливості. Тому його розвиток супроводжується постійним рівнянням на дорослого. Саме в спільній діяльності дорослий має реальні можливості впливати на становлення особистості підлітка, його дорослішання. Тому для нього надзвичайно важливо зайняти правильну позицію в стосунках з дитиною. Для підлітка характерна зміна ставлення до дорослих. Він починає критичніше оцінювати їх слова і вчинки, аналізувати поведінку, стосунки, соціальну позицію. Однак вимоги підлітка до дорослого є дещо суперечливими. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю, недовіри, відчуваючи водночас тривогу і ляк за необхідності долати проблеми, сподівається на допомогу і підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається в цьому. Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень. У підлітковому віці дитина прагне зрозуміти, що означає бути дорослим, проводить паралелі між вчинками дорослих і своїми. Підліток зауважує їхні прорахунки та помилки, нестерпно ставиться до спроб принизити його. Та якщо дорослі визнають свої помилки, діти щиро їм вибачають. У зв’язку з появою в дітей підліткового віку нових психологічних особливостей інколи їхні стосунки з дорослими супроводжуються конфліктами, негативними формами поведінки, зокрема проявами грубості, впертості. Це пов’язане, як правило, з прагненням до самостійності, яке дорослі не сприймають і не підтримують. Підлітки хочуть, щоб з їхніми думками, бажаннями та настроями рахувалися, не терплять недовіри, байдужості, насмішок, нотацій, особливо в присутності друзів. Однак прояви негативних форм поведінки і конфліктність підлітків не є неминучими. Компетентні, досвідчені батьки і вчителі знають, що передбачити та попередити конфлікт легше, ніж подолати його наслідки, і відповідно вибудовують свою взаємодію з підлітками.

Ставлення до навчальної діяльності та розвиток пізнавальних  процесів

          У підлітковому віці починається систематичне ґрунтовне вивчення науки і це значно підвищує умови до учіння підлітків, у більшості формується мнемічно-репродуктивний тип учбової діяльності — коли підлітки вважають, що їм достатньо вислухати вчителя, прочитати підручник і відтворити те, що вони засвоїли, у них не сформоване вміння самостійно отримувати інформацію з інших джерел, здійснення критичного аналізу та її узагальнення. У них найчастіше домінують утилітарні мотиви учіння.

Особливості психосексуального розвитку

          Паралельно зі статевим дозріванням відбувається психосексуальний розвиток особистості. Психосексуальний розвиток дитини — розвиток комплексу властивостей і якостей, що характеризують статеву належність людини з точки зору її поведінки, дозрівання здатності кохати, створити в майбутньому власну сім’ю, народити і виховати дітей, а також спілкуватися з людьми, враховуючи їх статеву належність. Разом з тим психосексуальний розвиток — результат статевої соціалізації, в процесі якої індивід засвоює певну статеву роль і правила сексуальної поведінки. Вирішальне значення тут мають соціальні фактори: структура діяльності індивіда, його взаємини зі значущими людьми, норми статевої моралі, вік і типові форми раннього сексуального експериментування, нормативне визначення подружніх ролей тощо. Правильна статево-ролева поведінка батьків багато в чому визначає формування статевої ролі дитини. Поступово зростає роль однолітків у формуванні адекватної статі поведінки. Для нормального психосексуального розвитку необхідне завершення кожної фази реалізацією її мети. Зокрема, в платонічній фазі слід зуміти звернути на себе увагу, долучитися до спілкування. Якщо це не вдається, то залишаються невпевненість і страхи, що переносяться в наступну фазу. Реалізація кожної стадії дає необхідну базу для наступної. Чим менший розрив у часі між фантазуванням і реалізацією, тим гармонійніше відбувається розвиток.

 “Важкий підліток”. Що робити?

          В підлітковому віці проявляються наслідки неправильного сімейного виховання та виховання в дитячому садку. Діти не вміють спілкуватися з однолітками, управляти собою – звідси випливають невдачі в навчальній та трудовій діяльності, примхливість, грубість, нестриманість, впертість, інертність. Дуже важливо на даному етапі виявити підлітків, які відрізняються складним характером.  Підлітки копіюють дорослих — звідси виникає грубість, нестриманість, дратівливість, негативне ставлення до навчання, конфліктність у спілкуванні.

leto2

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *